На початку 1990-х Україна постала як нова незалежна держава без жодного досвіду управління масовими міграційними процесами за кордон. Уже в перші роки масштабної еміграції з України стало зрозуміло, що законодавство не надає ефективного захисту громадянам України за кордоном, у тому числі тим, хто працює без належних документів. Зовнішня політика України працює ще за радянськими принципами і захист прав власних громадян за кордоном, на практиці, не є її пріоритетом. Громадяни сприймаються не як найвища цінність, а як неповноцінні прохачі, котрим щось потрібно. Досить часто мігранти отримують більше розуміння та допомоги від органів країни перебування ніж від рідного консульства. Існуючі норми консульського обслуговування є вкрай заплутані та неефективні. Виїхавши за кордон, мігранти по суті опиняються поза правовим регулюванням українського законодавства, або ж у більшості випадків, існуюче законодавство є абсолютно застарілим та неадаптованим до нових реалій життя. Адже основа системи законодавства сформована ще у радянські часи, коли не існувало викликів масової трудової міграції. Це одна з основних причин безпрецедентних зловживань.

Ще більше проблем виникає у відносинах трудового мігранта із органами влади в Україні. Працюючи за кордоном він просто не може оббігати десятки кабінетів, щоб полагодити найелементарніші питання. Вкрай ускладнена процедура продовження дії паспорта, визнання атестатів та дипломів, участі у голосуванні тощо. Друге десятиліття незалежності України позначилося активним обговоренням проблем міграції та пошуків їх вирішення. Однак значних зрушень не помітно. Спрощення стосуються у першу чергу перерахувань мігрантами коштів до державного бюджету у вигляді єдиного податку чи платежів до Пенсійного фонду.

Постановою Верховної Ради України №1807-VI від 19 січня 2010 року визнано необхідність присвятити проблемам, з якими зустрічається український трудовий мігрант (див. тут). Це чудова нагода відверто їх обговорити та, найголовніше, запропонувати конкретні кроки, спрямовані на покращення ситуації. Ми хочемо, щоб політики від розмов переходили до справ. Досить миритися із несправедливістю, порушеннями наших прав та законних інтересів, свавіллям чиновників.

Ми розпочинаємо нову акцію – "Вимагаємо змін!", в рамках якої підготуємо спільну позицію учасників акції до парламентських слухань на тему трудової міграції. Для цього надішли свою пропозицію необхідних змін українського законодавства у сфері міграції. Кожну із пропозицій зможуть прокоментувати усі бажаючі. Та із пропозицій, яка набере понад 10 позитивних коментарів, буде визнана актуальною і опрацьована фахівцями. Ми хочемо прийти на парламентські слухання не просто із переліком проблем, а з пакетом документів, готових до прийняття. Адже наша мета полягає у тому, аби необхідні документи були затвердженні якомога скоріше. При чому у такій редакції, що найкраще відображає потреби. На підтримку спільної позиції буде оголошено збір підписів. Лише під спільним тиском можемо змушувати міняти ситуацію!

Для надіслання пропозиції необхідно спочатку зареєструватися і тоді з’явиться додаткова можливість не тільки переглядати портал, а й разом його наповнювати. У лівій колонці буде додаткова кнопка «Створити матеріал», яка дозволятиме створювати пропозиції.

Не стій осторонь та приєднуйся, надсилай свої пропозиції та коментуй пропозиції інших. Перед нами відкривається добрий шанс міняти ситуацію на краще. Давай, зробимо все, що від нас залежить. Будемо працювати разом. Приєднуйся!